Buy Book "Stefan Gierowski" in Ukrainian

У картинах першого, фігуративного етапу творчості Стефана Ґеровського можна помітити сліди посткубістичної ритмізації форми та спрощення, запозичені з наївного мистецтва. Близько 1957 року художник переходить до нефігуративного живопису, який стає основною сферою його зацікавлень. Він почав писати абстрактні композиції, в яких інтелектуальний фактор, що проявляється в чіткій композиції, домінував над емоціями. Вже тоді в його картинах прозвучала тема світла, простору і руху, яка згодом запанувала в його практиці. Приблизно з 1960-х років у роботах Ґеровського починає проявлятися тяжіння до геометричного структурування полотен. Художник поступово відмовляється від емоційної та інтимної атмосфери. Він починає використовувати більш спрощену мову, звужує кольорову гаму, а кольорові акценти розставляє по краях полотна. За допомогою кольору Ґеровський підкреслює певний просторовий порядок у своїх картинах. Кольори організовані у смуги з різним відтінком та яскравістю, що нагадує про матерію простору. Лінії ділять полотно на зони, а світлові конотації несуть у собі напругу. У 1970-х роках Ґеровський організовував композицію полотна виключно за допомогою кольорових градієнтів, щоб згодом протиставити великі ділянки з різним тоном кольору. У його картинах 80-х років емоційний вплив кольору став помітним, а сам Ґеровський почав виражати себе у більш суб’єктивній і навіть духовній манері. Скіра публікує свою першу міжнародну монографію у співпраці з Фундацією Стефана Ґеровського. До монографії увійшли есеї Девіда Анфама (письменника, куратора і провідного фахівця з американського сучасного мистецтва), Мішеля Готьє (куратора Центру Помпіду) і Стаха Сабловського (незалежного куратора, арт-критика і колумніста).